Звикання до школи – тривалий, індивідуальний процес.

Згідно статистики, 50% першокласників звикають до школи півроку. Іншій половині дітей треба більше часу.

Адаптація дитини залежить від стану її фізичного та психоемоційного здоров’я, відповідно віковим нормам, від психологічної готовності до сприйняття ролі учня (учениці), від рівня інтелектуального розвитку, від досвіду перебування в дитячому колективі (дитячий садок, гуртки, спортивні секції).

Шкільна адаптація має складові: біологічну,  психологічну, соціальну  адаптації.

Біологічна  адаптація – пристосування до нового ритму життя, його змін, збільшення навантаження, вміння  враховувати  ці  зміни.

Психологічна  адаптація – це входження до нової системи вимог, пов’язами з виконанням навчальних завдань. Процес взаємодії першокласника і середовища полягає в пошуку та використанні адекватних способів задоволення основних потреб у безпеці, фізіологічних потреб. Також потреба у прийнятті , визнанні, самовираженні, самоствердженні, любові, розвитку.

Соціальна  адаптація – це процес входження до дитячого колективу. Соціальну адаптацію розглядають, як завершальний етап адаптації в цілому. Першокласник повинен пристосуватись до вимог соціальних груп - учнів, вчителів,  ефективно взаємодіяти з ними.

               Форми  шкільної  дезадаптації.

• Невміння довільно керувати своєю поведінкою.
• Невмінні увійти у темп шкільного життя.
• Шкільний невроз. Невміння розв’язати протиріччя  між сімейним та шкільним «ми».
• Проблеми із засвоєннями навчального матеріалу.